Відділ проблем геології Карпат

Відділ проблем геології Карпат

Належить до найстаріших відділів в Інституті. Під назвою “Відділ палеогеографії і тектоніки провінцій горючих копалин” створений ще в 1949 році при Львівському відділенні Інституту геологічних наук АН УРСР. Очолив відділ академік АН УРСР О. С. Вялов. З 1988 року відділом керував доктор. геол.-мін. наук, проф. О. С. Ступка. З 2023 року – доктор геол. наук О. М. Гнилко. У відділі працює 9 співробітників, в тому числі доктор наук та два кандидати геологічних наук. Вирішення проблем таких базових геологічних дисциплін як стратиграфія, тектоніка та геодинаміка Українських Карпат в руслі розробок сучасної теоретичної та регіональної геології, як і представлення їх на міжнародному рівні, є одним з основних напрямків роботи відділу проблем геології Карпат. Прикладний аспект цього напрямку – це виявлення потенційно нафтогазоносних товщ і структур, як і перспективних на інші корисні копалин утворень. Фактичним матеріалом для робіт відділу за останні роки, є геологічні дані, зібрані під час спільних експедиційних робіт з працівниками Львівської та Закарпатської експедицій при геологічному довивченні та підготовці до видання Держеолкарти-200, а також при польових та лабораторних дослідженнях Інституту. Співробітниками відділу було зроблено фундаментальний опис практично усіх стратонів крейди і палеогену Українських Карпат. На початку нашого століття, основні результати геологічних, в тому числі геолого-картувальних, стратиграфічних і тектонічних досліджень відділу були підсумовані, узгоджені з геологічними даними із сусідніх країн та опубліковані на міжнародних геологічних картах Зовнішніх Карпат (Польща-Україна-Словаччина-Румунія) масштабу 1:200 000, якими активно користується світова наукова спільнота. Основні наукові досягнення отримані колективом відділу.
  • Проведено типізацію основних тектонічних елементів Українських Карпат згідно до положень тектоніки плит та у відповідності з побудовами зарубіжних секторів Карпатського регіону. Головними тектонічними елементами, які безпосередньо заходять в український сегмент Карпат є терейни Алькапа і Тисія-Дакія, Пенінська та Примармароська сутури, а також флішово-моласова акреційна палеопризма. Вперше окреслено вміст та межі цих елементів на території України. В палеопризмі виокремлено більш давню крейдово-палеогенову внутрішню та неогенову зовнішні призми. Внутрішня призма підрозділена на дві споруди, одна з яких розвивалася перед фронтом терейну Тисія-Дакія, а друга – перед фронтом Алькапа.
  • Розроблено модель геологічної еволюції Українських Карпат в контексті будови та розвитку усієї Альпійсько-Карпатської споруди. Альпійська геологічна еволюція регіону включає два основні етапи: а) відокремлення мікроконтинентальних терейнів від Пангеї при розпаді суперконтиненту та розширенні Тетису (тріас-юрський етап) та б) зближення терейнів і їх колізія між собою та з Євразією (крейдово-неогеновий етап).
  • Деталізовано та уточнено стратиграфію юрських, крейдових, палеогенових та неогенових відкладів Українських Карпат та прилеглих територій. Доповнено біозональний поділ палеоцену-еоцену Українських Карпат за планктонними форамініферами та виділено кореляційні рівні, що дозволило зіставити відклади з сучасною Шкалою Геологічного Часу.
  • У відділі розвивається новий для Українських Карпат напрямок досліджень – відтворення глибин накопичення флішових відкладів за мікрофауністичним аналізом дрібних форамініфер, відповідно до загальновизнаних у світовій науці методик. Вперше для відкладів регіону виділені асоціації глибоководних аглютинованих форамініфер (англ. deep-water agglutinated foraminifera – DWAF). Відповідно до проведеного мікрофауністичного аналізу та седиментологічих досліджень, у Карпатському флішовому басейні у крейді – еоцені домінувала глибоководна турбідитна седиментація в зоні континентального схилу – підніжжя окраїни Тетису, де утворились конуси виносу (фени) з притаманними їм літофаціями русел/прируслових валів та міжруслових ділянок.
  • За мікрофауністичними, седиментологічними та геолого-картувальними даними деталізовано та уточнено геологічне положення та розпочато відтворення тектоно-седиментаційних умов формування потенційно нафтогазогенеруючих чорносланцевих товщ Українських Карпат. Зокрема деталізовано стратиграфію, геологічну будову та умови накопичення чорносланцевої формації еоцену Сілезького покриву. За аналізом літературних джерел та власними матеріалами уточнено стратифікацію та розподіл карбонатних відкладів нафтоносної верхньої юри Українських Карпат і Передкарпаття відповідно до стандартних фаціальних зон.
  • За власними структурими дослідженнями та геокартувальними даними, виявлені раніше не зафіксовані структурні форми в області поєднання Східниї і Західних Карпат. Тут широко поширеними є зсувні зони субкарпатського простягання, а такжож структурні ансамблі, подібні до утворених у процесі латерального витискання (англ. Lateral extrusion; escape). До них належать видовжені блоки – найзахідніші частини Буркутської і Свидовецької тектонічних одиниць Східних Карпат, які вклинені між утвореннями Дуклянського покриву Західних Карпат.
За останні 5 років результати наукових досліджень працівники відділу виклали у 94 публікаціях, у тому числі – у 1 міжнародній монографії, 36 статтях, включаючи 11 статей, індексованих у WoS/Scopus.