Відділ геохімії осадових товщ

Відділ геохімії осадових товщ

Завідувач

У відділі працює 19 співробітників, серед них 2 доктори наук, 5 кандидатів наук та 2 аспіранти.

Відділ створено 1969 р. під назвою “Відділ соляних структур нафтогазоносних областей”. Першим керівником було призначено професора. В. І. Кітика, доктора геолого-мінералогічних наук, член-кореспондента АН УРСР, заступника директора Інституту.

Головними напрямами наукової діяльності відділу з часу його заснування і до 2000 р. були – геологія і геохімія евапоритових утворень та генетично пов’язаних з ними родовищ гіпсу, кам’яної солі, калійних руд, самородної сірки, целестину різних регіонів України: Дніпровсько-Донецької западини, Передкарпаття, Закарпаття, Переддобруджжа та Криму. Упродовж 2000-2006 рр. наукова і науково-організаційна діяльність відділу здійснювалася відповідно до одного з нових наукових напрямів Інституту, а саме:

  • геологічна та геохімічна палеоокеанографія давніх континентальних окраїн та їхні корисні копалини.

Суттєве значення в дослідженнях мали питання про природу парагенетичного зв’язку евапоритів з нафтогазоносними осадовими товщами.

Мінералого-геохімічні дослідження спрямовані на всебічне вивчення проблем галогенезу – фізико-хімічних параметрів середовища седиментації та перекристалізації солей, питання еволюції хімічного складу води Світового океану на фоні загального історичного розвитку Землі, напрацювання критеріїв пошуку корисних копалин, пов’язаних з евапоритами взагалі та з соляними структурами зокрема.

У відділі був розроблений вперше у світі унікальний метод вивчення включень у мінералах евапоритів (О. Й. Петриченко). Суть методу полягає в екстрагуванні скляними мікрокапілярами розчинів, законсервованих в індивідуальних включеннях у соляних мінералах, з подальшим визначенням за допомогою спеціальних реагентів вмісту основних хімічних компонентів розчинів – Са, Mg, K, Cl, SO4. Узагальнені результати вивчення включень у мінералах галогенних порід висвітлені в ілюстрованому довіднику “Атлас микровключений в минералах галогенных пород” ( р.).

Основні результати досліджень, отримані за останні роки:

  • разом з відділом седиментології провінцій горючих копалин розроблено теоретичні засади нового напряму в галузі наук про Землю – геологічна та хімічна палеоокеанографія, на основі якого вперше з’ясовано умови розвитку процесів давнього седиментолітогенезу осадових утворень та зміни хімічного складу вод Світового океану у фанерозої, що складає нові теоретичні підвалини стратегії пошуків родовищ нафти і газу, агрохімічної і хімічної сировини – фосфоритових, калійних, сірчаних, опал-кристобалітових руд;
  • побудовано нову (деталізовану) модель хімічної еволюції розсолів морських евапоритових басейнів та океанічної води у фанерозої та неопротерозої, у якій враховано найновіші наші та літературні результати аналізів хімічного складу розсолів включень у седиментаційному галіті морських евапоритових формацій трьох вікових етапів (кайнозою, тріасу–пермі та кембрію–докембрію). При цьому, для неопротерозою вперше встановлено третій повний цикл (подібний до двох раніше встановлених для фанерозою) змін складу океанічної води від хлоркальцієвого до сульфатного хімічного типу. Показано, що вікові зміни хімічного складу океанічної води корелюються з віковим розподілом збагачених органікою відкладів, а відповідно і розподілом розвіданих запасів нафти і газу;
  • вперше виявлено залежність (з урахуванням окремих відхилень) мінерального складу пелітової фракції нерозчинного у воді залишку евапоритів від хімічного типу розсолів морських солеродних басейнів, що є новим підтвердженням вікових змін складу океанічної води протягом фанерозою і неопротерозою;
  • за результатами дослідження включень у галіті з розрізів солей над встановленими і передбачуваними покладами вуглеводнів та поза їх межами обґрунтовано можливість використання результатів цих досліджень (наявність краплинок нафти у включеннях, переважно метановий склад газів) для прогнозу вуглеводневих покладів у підстилаючих відкладах;
  • за даними комплексних геохімічних досліджень мінералів осадових товщ Східних Карпат та інших регіонів визначено мінералого-геохімічні показники, які дозволяють відтворити фізико-хімічні умови регіональної міграції вуглеводневих сполук та оцінити можливість формування родовищ нафти і газу в певних просторових і вікових інтервалах;
  • у рамках співпраці зі спеціалістами Польського геологічного інституту (м. Варшава), встановлено, що нижньосарматські серпуліто-мікробіалітові рифи Медоборів та подібні утворення з інших частин Паратетісу (Розточчя в Польщі, Молдова) є продуктом його ізоляції, зниження загальної мінералізації та перенасичення вод Ca(НCO3)2 у прибережних частинах, що сприяло утворенню незвичних асоціацій опортуністичних скелетних організмів (серпул і моховаток) і підданих кальцифікації мікробіальних матів;
  • вперше встановлено загальний вміст Сорг. у нерозчинному залишку галогенних порід (неоген, Карпатський регіон) та генетичний зв’язок цього компонента з пелітовою фракцією, що підтверджує теоретичне уявлення про активне біологічне життя в древніх евапоритових басейнах на стадії седиментації гіпсу, галіту і калійно-магнієвих солей. За результатами визначення ізотопного складу сульфатної сірки та кисню підтверджено морський генезис досліджуваних евапоритів регіону.

У відділі налагоджені стійкі зв’язки з науковцями багатьох країн світу: Польщі, США, Іспанії, Німеччини, Румунії, Росії, Австрії, Швейцарії та ін. Працівники відділу мають змогу обмінюватися із зарубіжними вченими найновішою науковою інформацією та фактичними матеріалами з тематики, що розробляється у відділі. Неодноразово за дієвою участю закордонних геологів в Інституті на базі відділу проводилися міжнародні симпозіуми, на яких серед інших представлялися кращі наукові досягнення вчених відділу. У 2006 р. відділ брав активну участь в організації та проведенні міжнародної конференції “Sedimentation patterns in foredeep basin systems”.

Співробітниками відділу за останні п’ять років опубліковано праць, у тому числі монографія.

Співробітники відділу О. Й. Петриченко та І. В. Дудок нагороджені почесними грамотами Президії НАН України, О. Й. Петриченко – золотим значком Спілки геологів України, І. В. Дудок – срібним значком Спілки геологів України та іменним молотком Спілки геологів України.