Про Інститут

Про Інститут

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України займає одне із чільних місць у Відділенні наук про Землю Національної академії наук України.

Інститут був заснований у 1951 р. на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.02.1995 р. за № 457 та Ради Міністрів УРСР від 24.03.1951 р. за № 561 і ухвалою Президії Академії Наук УРСР від 23.03.1951 р. Сучасну назву Інститут має з 1963 р. За півстолітню історію колектив Інституту очолювали В.Б. Порфір’єв (1951-1963 рр.), Г.Н. Доленко (1963-1982 рр.), Р.В. Кучер (1982-1986 рр.), В.Ю. Забігайло (1986-1996 рр.), С.О. Лизун (1997-2000 рр.), з 2003 р. директор Інституту – М.І. Павлюк.

Спочатку діяльність Інституту була спрямована на вивчення геології і корисних копалин західних областей України. За ініціативою В.Б. Порфір’єва у м. Львові була проведена перша відкрита наукова дискусія з проблеми походження і міграції нафти, де Львівська школа геологів-нафтовиків аргументувала глибинне неорганічне походження нафти і газу. Ця наукова гіпотеза була покладена в основу фундаментальних досліджень Інституту у наступні роки. У ці ж роки особлива увага приділялася вивченню стратиграфії, тектоніки, вулканізму Українських Карпат, Передкарпатського і Закарпатського прогинів, Волинсько-Подільської плити. З середини 50-х років в інституті започатковано новий науковий напрямок – геохімічне дослідження мінералоутворювальних флюїдів.

Інтенсивний розвиток в 60-і роки нафтової геології та гірничо-видобувної промисловості зумовив необхідність реорганізації – у 1963 р. Інститут геології корисних копалин реформується в Інститут геології і геохімії горючих копалин, на який покладаються завдання розробки наукових основ пошуків і розвідки родовищ нафти, газу, озокериту, вугілля, горючих сланців та сірки на всій території України. Розроблялися теоретичні та прикладні питання нафтогазової геології і геохімії – походження нафти і газу, їх міграція, закономірності утворення й розміщення промислових родовищ нафти і газу, механізм утворення солянокупольних структур у нафтогазоносних провінціях, природа і закономірності поширення порід-колекторів нафти і газу, гідрогеологія нафтових і газових родовищ. Проводилося також вивчення геології вугільних родовищ та вуглеутворення, природи та закономірностей поширення газів вугільних шахт, тектоніки вугільних басейнів та її вплив на поширення вугілля різних марок; опрацьовувалися питання комплексного використання карпатських менілітових сланців у народному господарстві; значна увага приділялася вивченню геології та геохімії сірчаних і калійних родовищ.

Інститут має значні досягнення в галузі стратиграфії, літології, тектоніки, нафтогазоносності Карпатського регіону, Дніпровсько-Донецької западини, Донецького та Львівсько-Волинського кам’яновугільних басейнів. Розробляються теоретичні та прикладні питання нафтогазової геології, геохімії і технології. Вивчається геологія метано-вугільних родовищ з метою використання попутнього газу-метану. Досліджуються менілітові сланці, сірка та калійні солі, геохімія осадових товщ нафтогазоносних та вугленосних провінцій, розробляються питання тектоніки, стратиграфії, палео-океанографії та седиментології корисних копалин.

З Інститутом пов’язані імена багатьох видатних вчених – засновників наукових напрямків – академіків: В. С. Соболева, В. А. Сельського, О. С. В’ялова, В. Б. Порфір’єва, С. І. Субботіна, Є. К. Лазаренка, Р. В. Кучера, Л. Г. Ткачука, Г. Н. Доленка, В. Ю. Забігайла, член-кореспондентів: Я. Л. Середи, М. Р. Ладиженського, В. І. Кітика, Ю. М. Сеньковського, М. І. Павлюка, професорів: Е. Б. Чекалюка, Й. В. Грінберга, В. А. Калюжного, О. Й. Петриченка, В. В. Колодія та інших, які зробили вагомий внесок у світову геологічну науку.

Інститут має у своєму складі 8 наукових відділів, у яких працює 60 наукових співробітників, серед них 2 член-кореспонденти НАН України (М.І. Павлюк, Ю.М. Сеньковський), 11 докторів та 36 кандидатів наук

Інститут видає журнал “Геологія і геохімія горючих копалин”. Працює спеціалізована рада з захисту докторських та кандидатських дисертацій. Працівниками Інституту захищено 30 докторських і 146 кандидатських дисертацій, опубліковано близько 300 монографій.

У 2001-2006р.р. Інститут був організатором та співорганізатором 26 наукових конференцій, семінарів та симпозіумів. Слід особливо відзначити організацію і проведення Інститутом у 2001 р. міжнародної наукової конференції “Геологія горючих копалин України” та VІІІ наукової конференції молодих вчених і спеціалістів. Інститут був у 2001 – 2003р. учасником Інвестиційного ярмарку в рамках Міжнародного економічного форуму прикордонного співробітництва, який проходив в м.Львові.

Співробітники Інституту брали участь у численних державних та міжнародних нарадах, зокрема: у 32-му Міжнародному геологічному конгресі (Флоренція, Італія); 75 та 76 з’їздах Польського геологічного товариства; міжнародній конференції „Нафта і газ Арктичного шельфу” (Мурманськ, Росія); міжнар. наук.-практ. конф. “Ресурси природних вод Карпатського регіону”(2004-2006 рр.); щорічних міжнародних конференція у Івано-Франківську, Гурзуфі.

ОСНОВНІ НАУКОВІ НАДБАННЯ ІНСТИТУТУ

До найбільш вагомих досягнень за останні п’ять років необхідно віднести:

  1. З позицій новітніх геологічних концепцій та дослідження закономірностей формування і розміщення родовищ нафти і газу розроблена нова концепція нафтогазоутворення у земній корі, за якою природні нафта і газ представляють собою продукт взаємодії мантійних водень-вуглець-вуглеводневих газів і легких нафт (конденсатів) та органічної речовини осадових порід.
  2. Під керівництвом член-кореспондента НАН України Ю.М.Сеньковського започатковано та розробляється новітня глобальна геолого-палеоокеанографічна концепція “Апвелінгова геологія давніх континентальних окраїн в контексті проблеми нафтогенезу”.
  3. За результатами дослідження літолого-геохімічних особливостей евапоритів фанерозою Євразії проведено детальну реконструкцію хімічного складу вод палеоокеану, що дозволяє прогнозувати два часові інтервали (юра-палеоген і кембрій-девон), сприятливі для нагромадження органічної речовини, бітумінозних і нафтогазоносних відкладів та комплекс корисних копалин, в першу чергу вуглеводнів, пов’язаних безпосередньо з евапоритами.
  4. Обґрунтовано модель формування газових покладів в акваторії Північнопричорноморського водонапірного басейну.
  5. За даними комплексних прецизійних досліджень включень у мінералах, мінеральних парагенезисів і типоморфних ознак мінералів відтворено типові риси флюїдного режиму процесів мінералоутворення і отримано дані про міграцію глибинних палеофлюїдів та їхній вплив на формування характерної вертикальної і латеральної зональності (з елементами часової еволюції) в осадових товщах, що вміщують поклади вуглеводнів.
  6. Сформульовано методологічні принципи досліджень петро-фізичних властивостей порід-колекторів нафти і газу, пов’язаних з рифогенно-біогенними палеоспорудами та побудовано еталонні геолого-петрофізичні моделі кремнисто-карбонатних порід-колекторів вуглеводнів для Дніпровсько-Донецької западини.
  7. Інститут є головним співвиконавцем “Державної програми видобутку супутнього газу-метану з вугільних родовищ Донбасу (1998-2010)”, яка є складовою частиною “Національної енергетичної програми України до 2010 року”. На замовлення Луганської облдержадміністрації проводиться геологічне обгрунтування та оцінка метаноносності першочергових об’єктів видобутку газу-метану з вугільних родовищ Донбасу.
  8. Підрахований газогенераційний потенціал Донецького і Львівсько-Волинського басейнів на торф’яній, кам’яновугільній та антрацитовій стадіях вуглеутворення по технологічних марках вугілля.
  9. Створена фізико-хімічна модель сумісного спалювання метану вугільних родовищ та низькосортних твердих палив.
  10. Сконструйована лабораторна установка для отримання син-тетичних вуглеводнів з низькоякісного вугілля, торфу та вуглецьвмісних відходів.
  11. На основі історичної геодинаміки простежена еволюція Карпато-Причорноморської окраїни Східно-Європейського кратону як складової частини північної континентальної окраїни океану Тетіс в мезозойський період.
  12. З’ясовані природні і техногенні аспекти формування концентрацій нафтопродуктів та фенолів у поверхневих водах Бориславського нафтогазопромислового району.

На даний час в Інституті є три наукових школи:

  • геодинаміка нафтогазоносних провінцій;
  • геологічна і геохімічна палеоокеанографія давніх континентальних окраїн та їх корисні копалини;
  • розробка методів дослідження індивідуальних включень у мінералах осадових порід.

Для спільної доробки та впровадження Інститут пропонує:

  • згідно з “Державною програмою з проблем пошуку, видобутку та використання метану вугільних родовищ України” (1994-2005 рр.) видати Інструкцію з підрахунку запасів газу-метану вугільних родовищ України;
  • реалізувати пілотний проект підземної газифікації некондиційних пластів вугілля у межах одного з родовищ Львівсько-Волинського басейну України;
  • впровадити технологію вилучення біогазу з техногенних масивів.

ОСНОВНИМИ НАПРЯМАМИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ Є:

  • теорія нафтогазоутворення, вивчення закономірностей формування і розміщення покладів нафти, газу та метано-вугільних родовищ;
  • геологічна і геохімічна палеоокеанографія давніх континентальних окраїн та їх корисні копалини;
  • розробка наукових засад енергоефективних геотехнологій переробки некондиційних покладів горючих копалин;
  • геологія та геоекологія Карпатського регіону.